Екскурсія пам’ятними місцями Директорії УНР у Кам’янці-Подільському

13 листопада 1918 р. у Києві було утворено Директорію Української Народної республіки. Після зречення гетьмана П. Скоропадського 14 грудня 1918 року розпочався новий етап боротьби за збереження суверенітету УНР. Упродовж 1919 року Кам’янець-Подільський декілька разів ставав столицею держави та місцем перебування урядових установ, у тому числі й Західноукраїнської Народної республіки. Ознайомлення із пам’ятками цих подій на території Старого Кам’янця і стало метою екскурсії вихованців гуртка «Історичне краєзнавство» Хмельницького ОЦТКУМ (керівник – Дмитро ВАЩУК). До проведення заходу запросили Дмитра БАБЮКА, автора книги «Кам’янець – соборна столиця України: Історія міста Кам’янця-Подільського в період Перших визвольних змагань за незалежність 1917–1920 рр.», яка вийшла друком у 2019 році.

   

Зустрівшись із паном Дмитром біля Кам’янецької Ратуші, гуртківці спочатку дізнались про щоденні складнощі містян під час Першої світової війни (що на сьогоднішній день, на жаль, є досить актуальним). Далі, прогулюючись вуличками Старого міста, довідувались про: реакцію кам’янчан на повалення монархії у Росії та початок Української революції; боротьбу із російськими більшовиками та звільнення міста австрійськими військами після підписання Брест-Литовського мирного договору; переїзд до Кам’янця урядових установ УНР та ЗУНР; складні та напружені стосунки між С. Петлюрою та Є. Петрушевичем тощо. Відмітимо, що архітектурні пам’ятки означеного періоду збереглися як у межах старої частини міста, так і нового плану. Це, наприклад, Міністерство шляхів (залізничний вокзал), місце проведення урочистої присяги на вірність УНР (пл. Майдан Відродження), резиденція С. Петлюри (дитячий тубдиспансер), Рада народних міністрів (історичний факультет К-ПНУ імені Івана Огієнка), Будинок уряду ЗУНР та резиденція Є. Петрушевича (колишній францисканський монастир), міністерство військових справ та штаб Головного отамана (швейна фабрика) та ін. Дякуючи Дмитру, вдалося побачити усе на власні очі.

   

На завершальному фото тримаємо дуже символічний український прапор: він був на одній із виборчих дільниць 1 грудня 1991 року, коли на всеукраїнському референдумі було підтверджено Акт проголошення незалежності України. Віримо, що завдяки зусиллям українських воїнів та усього українського народу здобудемо перемогу над російським ворогом, а синьо-жовтий стяг замайорить в усіх містах нашої держави.

Слава Україні! Слава ЗСУ!

 

Дмитро Ващук,

керівник гуртків Хмельницького ОЦТКУМ