КОЛИ СИЛА ВОЛІ СИЛЬНІША ЗА СИЛУ СТРАХУ…

У квітні гуртківці Хмельницького обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді здійснили водний похід 4-ої категорії складності по річках Карпат…
                                                                                                                             «Страх змушує людей мислити» Аристотель
Українські Карпати є надзвичайно красивими. Вони мені сподобалися ще тоді, коли я, будучи маленькою, вперше сюди потрапила та відвідала туристичні місця на суходолі. Спочатку вершини гір мене лякали, але згодом я звикла до незвичайних краєвидів. Піднявшись на вершину Говерли зрозуміла, що можу гордитися собою за цей вчинок.
Бурхливість та стрімкість рік лякала мене ще більше… Проте, саме завдяки водному туризму, я переконалася у тому, що страх перед невідомим та незвіданим можна у собі перебороти. Проходячи щороку нові маршрути із перешкодами різної категорії складності, я навчилась ніколи не здаватись, вірити у свої сили та повністю довіряти екіпажу. І як тут не згадати найголовніше правило туриста-водника – «не боятися!», яке я запам’ятала ще з першого заняття.
З 14 по 26 квітня ми, члени гуртка Хмельницького обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді «Водний туризм», були у поході 4-ої категорії складності в Українських Карпатах по території Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей по річках Чорна Тиса та Прут. Це є найскладніший водний маршрут в межах України. Розпочавши свою подорож з м. Хмельницького, ми виїхали у напрямку Кам’янця-Подільського-Чернівців-Снятина-Коломиї.
У м. Яремче зупинились для огляду водоспаду «Пробій». Затамувавши подих, спостерігали за його небаченою стрімкістю та потужністю.
Спортивна частина походу розпочиналась від с.Чорна Тиса, що знаходиться на однойменній річці. Тут до нас приєднались наші друзі-туристи з Вінниці, котрі приїхали на Чорну Тису за порадою нашого керівника Ващука Дмитра Петровича.
Попри невелику кількість води, річка нас приємно здивувала. Пороги виявились не тільки технічно цікавими, а й досить складними. Нічого подібного ми раніше не проходили.

Можу із впевненістю сказати, що настанови Дмитра Петровича щодо складності перешкод виявились дуже корисними.

Після двох днів сплаву, ми «на відмінно», як на мій погляд, переїхали на річку Прут, а точніше до порогу «Водоспадний».
Весь наступний день ми присвятили прутським порогам, зокрема Прикарпатському каскаду. Моє знайомство з однією із найскладніших ділянок в Україні пройшло цілком успішно. «Мала вода» значно урізноманітнила сплав: жорсткий слалом та вузькі проходи не давали багато часу на роздуми.

Тільки завдяки успішній командній роботі, група пройшла без переворотів, аварій та інших неприємностей. Але далі не обійшлось без поломок. Нижче м. Яремче спочатку повністю пробився лівий балон у К4-1 «Варяг», а пізніше був прорізаний правий балон К4-2 «Незабудка». Незважаючи на всі неприємності, позитивним стало отримання практичних навиків різноманітних ремонтних робіт.
Серед перешкод Прута нижче м. Делятина варто відмітити поріг «Крутіж» (або «Під плитою»). Назву нам підказали місцеві старожили. Від «Крутіжа», з точки зору спортивного інтересу, складних перешкод було менше, проте саме перебування на катамарані для мене завжди є вкрай цікавим та захоплюючим, не зважаючи на десятки кілометрів, які ми долали декілька днів підряд. Незабутнє враження справило гирло р. Черемош, де ми були минулого року.
Врешті, за весь час перебування у поході, проходячи вищезгадані річки, ми з кожним днем все більше і більше переконувалися, що кожна річка має свої цікаві місця, на кожній можна побачити неземну красу Карпат та відчути жорсткість води та складність порогів.
На мою думку, кожен похід вчить нас допомагати один одному, бути щирими та відвертими і ніколи не соромитися своїх помилок. Головне – вчасно їх помітити та одразу ж виправити.
Тепер я можу з впевненістю сказати, що коли людина хоч раз потрапить у Карпати, побачить їхню красу, проведе біля вогнища з гітарою хоч декілька вечорів, прокинеться від щебету пташок і засне під стрімкий шум річки, вона ніколи не зможе забути цей період свого життя.
P. S. Рекомендую також почитати блог Андрія Назаренка, який у складі Вінницької команди пройшов Чорну Тису паралельно із нашою групою:  http://nazarenko.org.ua
                  Михайлюк Марійка, учасниця походу,
                  член гуртка «Водний туризм» ХОЦТКУМ.