Подорож у минуле

Нещодавно вихованці гуртка “Історичне краєзнавство” Хмельницького обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді (кер. Д. П. Ващук), який діє на базі Кам’янець-Подільської ЗОШ I–III ступенів №16, побували на екскурсії у Музеї археології міста Кам’янця-Подільського. Його експозиція складається з чотирьох зал та дворика з язичницькими ідолами. Спочатку музей знайомить своїх відвідувачів з матеріалами епохи, коли на території України плескались хвилі Сарматського моря. Були знайдені рештки стародавніх риб, мушлі, скам’янілий стовбур дерева, камінь з відбитком скорпіона, зразок мистецтва палеоліту – уламок кістки з малюнком мамонта. Також археологами виявлені знаряддя праці, адже відомо, Поділля є одним із тих регіонів, де розташовувалися найбільш ранні стоянки первісних людей. Щоб виготовити ці знаряддя, відколювалися ножеподібні частинки з кременю. Найголовнішими експонатами цього періоду є бивні, зуби та плечові кістки мамонтів, які були знайдені на території парку. Також археологами було спроектовано зразок першого житла з черепів мамонтів, яке обтягувалося шкірою. Далі ми переходимо від епохи Палеоліту до Мезоліту — середнього кам’яного віку. В цей період змінився клімат, у результаті чого змінилася й техніка полювання. Замість списа почали використовувати більш ефективніші лук та стріли. Люди почали займатися рибальством. Був винайдений первісний серп для збирання рослин та перший посуд. Про все це свідчать знайдені археологами гачки для ловлі риби, наконечники стріл, серпи, залишки посуду, які представлені в музеї.

Переходячи до другої зали, ми «потрапляємо» в епоху Неоліту — нового кам’яного віку. В цей період людина починає вирощувати ячмінь та пшеницю, вдосконалює обробку кременю, винаходить прядіння та ткацтво, приручає багатьох тварин – бика, свиню, козу, вівцю. Поширюються вироби з кераміки, розписані чотирма кольорами: білим, чорним, червоним та темно-коричневим. Також саме в епоху Неоліту розвивається трипільська культура. музеї представлено зразок трипільської печі, яка була обов’язковою у житлі цього періоду. Самі житла були двоповерховими, обмазувались глиною та покривались соломою. Трипільці накопичували скарби, один з яких можна побачити серед експонатів виставки. Загалом музей нараховує 822 коштовності, з яких на виставці представлені: намиста з трубочок, кісток, зубів оленя та мідних кілець; мушлі, браслети. Із поширенням вірувань у трипільців з’являються вівтарі, які споруджувались на підвищенні та мали посудину для проведення обряду напоювання землі і, можливо, як музичний інструмент. Високого рівня досягає виготовлення глиняного посуду та знарядь праці з кременю та кісток, на які можна поглянути в музеї.

У третій залі знаходяться експонати доби бронзи та раннього залізного віку, які  поділяється на три археологічні культури.
Для першої притаманний кулястий посуд, який ставили в ґрунт або пісок для рівноваги; для другої – ефективна небезпечна зброя, через яку цей період ще називають культурою бойових сокир; для третьої – винайдення бронзової шпильки для того, щоб колоти тварин, та грошової одиниці – сокирки. Цю добу експонують: горщики банковидної форми, скіфські мечі і вудила, сокирка-кельт, скіфська бритва, бронзові наконечники для списів, шпильки для волосся і одягу, сережки, перше дзеркало, яке також виготовлене з бронзи, тригранні наконечники для стріл, уламок скроневої золотої підвіски, виріб з нижньої леопардової щелепи, який було знайдено в кургані. Серед знахідок черняхівської культури представлені первісний друшляк, пінцет, ножиці для стрижки овець, замки, ремені, фібули та кістяні гребінці.

Експозиція четвертої зали присвячена періоду рубежу нашої ери. Тут можемо побачити: дерев’яне рало, яке використовувалось для обробки землі племенами зарубинецької культури; глиняні пательні, рибальські гачки різних розмірів, кресала, замки та ключі, котушки для ниток, цвяхи, серп та косу; кольчугу, на яку майстер використав 300-500 метрів дроту; бойові сокири, булави; залишки вудил, стремено, підкови, шпори, підківки для взуття; дитячий свищик; різноманітні жіночі прикраси.

Окреме місце серед експонатів музею займає колекція язичницьких ідолів, яка поділена на чотири частини і зберігається у дворику музею. Експозиція першої частини складається з чотирьох вогнищ для жертвопринесення і двох ідолів: перший – Хорс — бог сонця, а другий — це ідол, який тримає ріг достатку. В другій частині знаходиться Юрковецький ідол; нажаль, збереглася тільки верхня його частина. Він уособлює образ воїна на честь бога війни Перуна. Поруч стоїть Калюський ідол, який також має ріг достатку. В третій частині розміщується експозиція з трьох Іванківських ідолів. Перший з них – це Перун, на тулубі якого добре видно зображення рук, складених на грудях, і меча, що йде від правої руки навскіс через тулуб, другий – бог родючості із зображенням людських обличь, що збереглися з трьох сторін, а третій – Велес — володар підземного царства. Остання, четверта частина включає в себе Пижівського ідола, на ньому можна побачити три ромба, які символізують родючість, та проглядаються контури плечей (голови немає і вважається, що вона була відбита варварами); копію Збручанського ідола (оригінал знаходиться у Краківському археологічному музеї), який символізує триєдинство світобачення: світ богів, людей і підземне царство Велеса; Суржинецького ідола (привезений до музею восени 2016 р.), обличчя якого було обрубане через обряд вигнання біса з каменю, а на спині вибито багато хрестів – символів християнства. Цікаво, що на місце, звідки його було перевезено до Кам’янця-Подільського, Суржинецький ідол потрапив у ХІХ ст., а от де він знаходився до цього часу – запитання, на яке ще належить дати відповідь історикам та археологам.

Екскурсія виявилась надзвичайно цікавою та пізнавальною. Також хочемо подякувати співробітнику музею, Старенькому Ігорю Олександровичу, за чудову та інформативну розповідь. Сподіваємось зустрітись із ним під час наступних відвідин Старого Кам’янця.

Вихованці гуртка

Войцехівська Діана, Везнюк Христина

Більше фото на нашій сторінці в Facebook